Самсонов – Мартин: рокірування по-львівськи

У Львові визначився чемпіон області з вільної піраміди 2019 року. У змаганнях, які зібрали 21 учасника, перемога дісталася Ігору Мартину, хоча як фінал, так і турнір мав кілька несподіванок.

Традиційно у Львові офіційні першості проводять у два етапи: кваліфікацію у групах і фінальний без права на поразку. Гравців розсіяли на п’ять груп, у чотирьох боролися по стільки ж більярдистів, і ще в одній – п’ятеро. З цієї групи в олімпійку потрапляли троє спортсменів, а з решти – по двоє. Ще одне місце здобував найкращий серед тих, хто посів третє місце. Так боротьба залишалася актуальною не лише до останньої зустрічі, а навіть до останньої партії.

У першій групі лідирував Ігор Мартин. Провідний гравець Федерації хоч і не демонстрував яскравої гри, та все ж зміг випередити ще трьох претендентів на перемогу. Другим став Артем Карпін, а третя сходинка не стала прохідною для Ореста Кшика. Олег Сомик записав до свого активу лише одну переможну партію і покинув турнір на четвертому місці.

У другій групі Микола Гуденко та Михайло Гриник залишили поза бортом Романа Мотовиляка, який не зміг виграти жодної партії. Перемога Юрія Хруща в контрі дала змогу пройти далі, адже це був найкращий результат серед третіх місць.

Третя, найчисельніша група з п’яти більярдистів, підкорилася Віталію Самсонову. Гостроатакуючий гравець залишив позаду головних переслідувачів Романа Бойка та Юрія Слюсара, хоча останні все ж пройшли в фінальну стадію з другого та третього місць відповідно. Поза бортом першості залишилися Ігор Стадник та Віталій Мандзюк.

Земляки Олег Пікула та Олександр Семчишин відправилися до плей-оф з четвертої групи, залишивши ні з чим львів’ян Назара Савчака та Івана Шимечка.

Замкнули «олімпійську дванадцятку» чемпіон області з динамічної піраміди Микола Цяска, який виграв боротьбу в п’ятій групі, а з ним Роман Кшик, що не дав можливості зіграти в олімпійці Махіру Рзаєву та Степану Карпіну.

Ігор Мартин, Віталій Самсонов, Олег Пікула та Микола Цяска розпочинали гру у вирішальній стадії одразу з ¼ фіналу. Ще восьмеро учасників у чотирьох парах боролися за потрапляння у вісімку кращих. Олександр Семчишин у вирішальній партії вирвав перемогу в Романа Кшика (5-4), а Микола Гуденко все-таки зміг дотиснути Романа Бойка з менш бойовим рахунком 5-3. Михайло Гриник без проблем розібрався з Юрієм Слюсарем (5-1), і замкнув вісімку Юрій Хрущ впевненою перемогою над Артемом Карпіним (5-2).

У чвертьфіналах жоден матч не мав однакового результату. Олег Пікула з максимальним розривом переміг Юрія Хруща (5-1), Ігор Мартин віддав лише дві партії Олександру Семчишину і здобув перемогу з рахунком 5-2. Наступним з результатом 5-3 до півфіналу пройшов Віталій Самсонов, який здолав Миколу Гуденка. В контрі завершилося протистояння Михайла Гриника та Миколи Цяски, де переможцем вийшов Цяска.

У півфіналах стало цікавіше: Віталій Самсонов у боротьбі проти Ігора Мартина дуже впевнено розпочав матч двома виграними партіями, та саме це, на мою думку, і змусило прокинутися «провідного»: він не лише скоротив відставання, а й виграв матч з рахунком 5-3. Ця перемога стала реваншем за поразку в аналогічній першості 2018. Тоді Самсонов обіграв Мартина на цій же стадії (5-2). Несподіванкою завершився паралельний матч, де Олег Пікула у вирішальній партії залишив діючого чемпіона з динаміки Миколу Цяску з бронзою.

Нерівні сили у фіналі спостерігалися з самого початку гри. Ігор Мартин, який відверто перебуває зараз не в найкращій ігровій формі, зміг без проблем обіграти Олега Пікулу з рахунком 6-2. Все ж для останнього цей результат став найбільшим досягненням в кар’єрі, тому, перш за все, вітатиму його, а далі і чемпіона.

 

За матеріалами ресурсу: Більярд – блог Павла Будчика

Залишити відповідь